Історія школи

        З акту опису парафії, зробленого у липні 1827 року відомо, що в селі було 60 дітей шкільного віку. За наказом о. Честинського громада поставили в грабарні лавки для дітей і там дяк у 1827 році навчав десять дітей. Мабуть, що незабаром після того громада взялась за будівництво школи.

        У 1852 році краєвий шкільний відділ встановив 40 стипендій для кращих учнів у школах Винник і Підберізців (10- по 200 зр та 30- по 150 зр). Такі стипендії прирівнювались до річної платні вчителя.

        15 серпня 1855 року місцева парафіяльна школа отримала статус тривіальної. Вчителем у школі працював з 1855 до 1857 року Олекса Кунцевич, який ревно виконував сваї обов'язки. Засновуючи тривіальну школу, громада зобов'язалась щорічно давати вчителеві 12 корців 12 гарнців зерна, вартістю біля 28,5 зр. Всі прибутки вчителя з громади мали становити 130 зр 19 кр. Фундація Гловінського з Винник додавала йому 50 зр та 6 сягів дров, які громада повинна була вивести з лісу, порізати та порубати. Дані взяті із ЦДІА України м. Львів, фонд 34, опис 41 справа 1856.

        У 1867 році школу відвідували 53 хлопці та 40 дівчат. вчитель отримував в рік 198 зр платні, 9 корців зерна, 6 сягів дров та мав 7 арів городу.

        Восени 1877 року в школі було біля 120 учнів, які не могли поміщатись в одній класній кімнаті. Громадська рада запропонувала краєвому виділові обміняти громадський будинок, який стояв на окраїні села біля гостинця, на будинок корчми, що стояла посеред села. Дані взяті з ЦДІА України м. Львів, фонд 35 ч.1/1877.

        Війт Теодор Цар у 1881 році з допомогою вчителя О.Абрисовського таки домігся заміни корчми на школу. За це війт отримав від австрійського цісаря медаль "срібний хрест з короною", а місцевий парох - золоту медаль. Весною 1882 року в газеті було зазначено з гордістю, що у Підберізцях і школа під бляхою, і в громадській касі кільканадцять тисяч грошей є. Дані взяті з ЦДІА України м. Львів, фонд 27, 16.3.1882.

        У 1900 році у двокласній школі навчались 159 дітей. У 1903 році в школі було вже 200.

        В  сільській школі вчителька Козаківна у 1912 році безплатно навчала дітей німецької мови.

        У 1921 році громада за свої кошти відремонтувала школу (за 480 тис. марок), в якій у 1922 році навчались 172 учні. Директором був Тома Милевич і вчителі Ю.Шубертівна та Анна Кернога.

        У 1932 році у школі було тільки 104 учні. Того року 52 випускники сільської школи навчалися у вищих, середніх та ремісничих школах.

        До 1939 року з села вийшли 100 осіб інтелігенції, половина якої становили вчителі. Важко їм було знайти роботу, бо польська держава не хотіла брати вчителів-українців у школи Галичини.

        У радянський період після Другої світової війни виникла потреба у новому шкільному приміщенні.Тоді було прийнято рішення перетворити плебанію (будинок місцевого священника) у шкільне приміщення. З 50-х років там навчалося чотири класи. Воно було непристосованим до навчання і тісним.

        Школа була восьмирічною, тому більшість дітей після її закінчення продовжували навчання у Винниківській школі.

        Підберізцівська основна школа побудована в 1990 році і розрахована на 216 учнівських місць. В цей час у школі працювало сімнадцять вчителів.

        У 1998 році вона отримала статус середньої.